Борис Філатов: «Сильна держава – сильні територіальні громади»

– Борис Альбертович, партія «Пропозиція» голосно заявила про себе безпосередньо перед стартом виборчої кампанії. Як ви оцінюєте її шанси?

– Ця політична сила, створена лідерами місцевого управління. У нас єдиний порядок денний, тому до нас постійно приєднуються прихильники по всій країні. За останніми даними, які я бачив, ми вже представлені майже в усіх регіонах України. Це не проект, а саме партія, причому партія не міської бюрократії, а саме місцевого самоврядування.

– Чи пов’язана активізація вашої політичної сили з тим, що правила виборчих перегонів помінялися?

– Неправильно стверджувати, що це «моя» політична сила. В нашій партії немає одноосібного лідера. Я лише один з багатьох її представників. І незважаючи на те, що щиро вболіваю за її майбутнє, впевнений: на місцевих виборах партизація не потрібна. На місцевих виборах люди повинні голосувати за тих, хто буде займатися конкретними справами: освітленням, люками, ліфтами, дахами. З’ясовувати на рівні місцевих рад, як ставитися до тієї чи іншої геополітичної ініціативи – це не нормально (але до цього веде партизація). Місцеві ради не повинні обговорювати конфесійні питання, мовну політику та інші питання, що встановлюють їм з центральних партійних офісів. Вони повинні займатися життям людей.

– Тобто команда «Пропозиції» націлена на те, щоб відстоювати права місцевого самоврядування. А хіба у нього мало прав?

– По суті, останнім часом ми постійно перебуваємо в стані з’ясування відносин з центральною владою. Невелика ретроспектива минулого року. Спочатку хотіли оголосити дострокові вибори до місцевих рад. Потім була ідея провести дострокову виборчу кампанію в окремих містах і обласних центрах (в тих, де місцева влада «невгодна»). Після волюнтаристським способом перекромсали адміністративний поділ України. Слідом нам придумали партизацію виборів. І це я не говорю про те, що в порушення всіх мислимих і немислимих норм за два місяці до старту кампанії поміняли виборче законодавство. Кожен Божий день місцеве самоврядування займається тим, що відбиває якісь атаки.

– Яким чином «Пропозиція» збирається ламати цей тренд?

– Ми не претендуємо на повноваження центральної влади. Але при цьому ми не хочемо, щоб вона постійно засовувала нам руки в кишеню і лізла в душу. Наприклад, розповідала про те, які пам’ятники ставити і як називати вулиці наших міст. Держава повинна займатися тими речами, якими має займатися держава – армія, держбезпека, зовнішня політика, економіка, реформи. А місцеве самоврядування повинне займатися поліпшенням життя людей на місцях. Основна теза партії «Пропозиція»: «Сильна держава – сильні територіальні громади».

– Але для цього на місцях має бути достатньо повноважень?

– Ви маєте рацію. Наведу приклад. У Дніпрі, нехай це і звучить парадоксально, більше половини жителів вважають, що мені підпорядковується міська поліція. Тобто правоохоронці сьогодні особливо не напружуються, а люди думають, що мер винен у засиллі наркоманів, алкашів і хуліганів на вулицях. У всьому світі муніципальна поліція підпорядковується градоначальникам. Я підкреслюю – муніципальна поліція громадської безпеки, тобто та, яка стежить за дрібними правопорушеннями, розбирається з п’яними бійками та ін. Але нам цього не дають зробити.

– Наскільки ви впевнені в тих людях, з якими ви йдете на бій за права місцевого самоврядування?

– Якщо говорити конкретно про Дніпро, то з моєю командою ми пройшли і вогонь, і воду, і мідні труби. У цих людях я впевнений. Зрозуміло, що є питання досить серйозні. Багато, з ким я починав п’ять років тому, мене сильно підвели і розчарували своєю некомпетентністю. Сьогодні я не хочу називати їхні імена. У цій будівлі (будівля міської ради) багато спокус, і не всі проходять цей шлях. З тими, хто «спокусився», довелося розлучитися. Вони втратили не тільки посади, а й повагу. Зі своїми кадрами я розбираюся самостійно. І нинішня команда була перевірена в справі.

– З цією командою за п’ять років ви змогли добитися серйозних результатів у реформуванні міського господарства. Можна сказати про те, що був змінений сам підхід до її відання. Але чи може цей процес бути оборотним? Наприклад, якщо біля керма Дніпра стане інша команда…

– Я сиджу тут не тому, що такий «красивий і розумний і всіх переміг». Наводжу хрестоматійний приклад. Повість про Ромео і Джульєтту – це не повість про кохання. Це повість про боротьбу міських кланів Монтеккі та Капулетті, які поклали на вівтар міжусобної боротьби долі своїх дітей. Міста ще з часів Стародавньої Греції – це історія балансування інтересів. Я розумію, що якщо я просто піду на пенсію, то будь-якого навіть найпрегарнішого мера Коломойський візьме і згорне в трубочку, а потім покладе собі в кишеню піджака. І це тільки одна персона. Додайте фінансово-промислові групи, природні комунальні монополії, кримінальних авторитетів та ін. Так вийшло, що я єдиний, хто може сьогодні тримати баланс інтересів. В цьому і є суть лідера територіальної громади: він повинен мати відповідні важелі впливу.

– В інших населених пунктах така ж ситуація? І чому до вас в цьому випадку не приєдналося більше представників місцевого самоврядування?

– Я бачив соціологію. 53% виборців на майбутніх виборах хочуть віддати свої голоси за регіональні проекти. Я завжди називаю речі своїми іменами, тому скажу чесно. Деякі наші товариші, колеги, мери міст є нашими союзниками, але йдуть в кампанію зі своїми регіональними партіями. Нам би дуже не хотілося з ними конкурувати. По-перше, це лідери територіальних громад та лідери громадської думки. По-друге, у нас з ними немає особливих протиріч. У нас єдиний порядок денний. Я намагаюся донести думку про те, що в боротьбі за права місцевого самоврядування по всій країні ми не повинні «розбрідатися» по дрібних проектах. Ми повинні об’єднати свої зусилля, щоб на національному рівні відстоювати свою повістку.

– Тобто в перспективі ви збираєтеся в парламент?

– Я б розділив політичні амбіції Бориса Філатова і політичні амбіції партії «Пропозиція». У парламенті я вже був. І сьогодні нікуди з Дніпра не збираюся. Я дуже люблю своє місто. Це місто, в якому я прожив усе життя. Тут живе моя сім’я. Тут поховані мої батьки. Все, що у мене є, – це моє рідне місто. І у мене найцікавіша в світі робота. Вона, напевно, найнервовіша, але дійсно цікава. Я йду на вибори і сподіваюся, що мої земляки дадуть мені мандат довіри на другу каденцію. Мені треба фіналізувати то, що я почав. Мені не соромно визнавати свої помилки, адже не помиляється той, хто нічого не робить. А я роблю. І доведу все розпочате до кінця. Але якщо ми говоримо про політичні амбіції «Пропозиції», то ми в подальшому повинні зайти в парламент, щоб у Верховній Раді місцеве самоврядування було представлено гідним чином.

– Для цього вам знадобиться команда значно ширше, ніж наявна. Які критерії попадання до неї?

– Їх небагато. Головний критерій не вік, не національність, не стать, не віросповідання, не мова, якою розмовляє людина. Головний критерій – професіоналізм і бажання працювати. А ще любов до своєї справи і до свого міста.