Іван Фурсенко: «Закон про партизацію зроблено для того, щоб місцева влада була підконтрольна партіям завжди»

Партизація місцевих виборів узагалі надзвичайно вибила з колії всю реформу місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою.

Про це в інтерв’ю «Агрополіт» розповів перший заступник керівника Всеукраїнської асоціації громад Іван Фурсенко.

За його словами, імперативний мандат стане важелем упливу партійних босів на депутатів у місцевих радах.

«Коли сільський, селищний чи міський голова вносить на розгляд бюджет, то більшість, – сформована з депутатів, які представляють політичну партію, – може отримати вказівку з Києва не голосувати за цей кошторис. Якщо ж вони голосують і підтримують голову, якого обрали люди, то втрачають мандат. Тому що політсила може зібратися і своїм рішенням піти на такий крок. Це означає керівництво парламентськими партіями, в тому числі і місцевим самоврядуванням», – говорить Іван Фурсенко.

Він підкреслив, що голова громади не матиме повноти повноважень, якщо не сформована його більшість у місцевій раді. А представництво територій у районних і обласних радах може бути нерівномірним.

«Багатомандатні виборчі округи будуть наповнюватися кандидатами з обласного рівня, яких на районний рівень спускатимуть згори, бо так побудовані виборчі штаби більшості партій (у тому числі і ʺСлуги народуʺ). А коли кандидати будуть іти від області, то навряд чи вони відстоюватимуть інтереси власне місцевого самоврядування базового рівня сіл, селищ і міст», – зазначає фахівець.

Експерт зауважив, що партизація місцевого самоврядування – в рамках досить складного закону.

«У якому навіть є такі норми, через які ти не обов’язково можеш виграти вибори до районної чи обласної ради, навіть коли посядеш перше місце у своєму окрузі. Бо: а) партія може не набрати 5 %, щоб подолати прохідний бар’єр; б) ти можеш отримати трохи менше голосів, ніж твій колега по партії з іншого округу, і таким чином, мандат віддають йому, а не тобі», – каже Іван Фурсенко.

За його словами, з політичних мотивів відбувалось і формування громад і районів.

«Майже 5% (70–80 громад по Україні) було утворено виключно за політичним рішенням поза рамками методики формування спроможних громад, поза здоровим глуздом, а виключно – під окремих політичних діячів», – підкреслює експерт.

Він наголосив, що, відповідно до методики формування районів, їх мало бути приблизно 100 в Україні, але, як ми бачимо, цей показник збільшився на 36%, і деякі райони України створили виключно під політиків місцевого або загальнонаціонального масштабів.

Фахівець зазначає: держава цілеспрямовано веде з місцевими органами влади ігри в фінансування, аби наділити чи не наділити районні ради грошовим ресурсом виключно після виборів.

«Якщо партія ʺСлуга народуʺ та її сателіти виграють вибори в переважній більшості, то тоді райони будуть знекровлені і їх не буде. Якщо програють – то ці повноваження та ресурси віддадуть районним радам. Районні ради, звичайно, теж будуть програні, бо фактично виконавчим комітетом районної ради є районна державна адміністрація, голову якої призначає Президент України за поданням Прем’єр-міністра», – каже Іван Фурсенко.

Він підкреслив, що оскільки Прем’єр-міністр у нас – кандидатура Президента, як і парламент, тому вся вертикаль влади в Україні при парламентсько-президентській республіці, можемо сказати, перебуває в одних руках – у Володимира Олександровича Зеленського, і ні в кого іншого.

«Будь-які провали в регіональній політиці – це виключно його кадрові рішення. Відтак, з одного боку, і величезні застереження з приводу розподілу повноважень між районами громади і областями. А з іншого – це власне намагання мати свої голоси і свої руки, і свої більшості в місцевих радах», – говорить Фурсенко.

За його словами, це небезпечний шлях, і за законами фізики, що сильніше стискати пружину, то сильніше вона випрямиться.

«Найімовірніше, не буде безпосереднього протистояння регіонів Києву, але буде навіть не саботування, а, можливо, ухвалення окремими районними чи обласними радами політичних рішень про висловлення недовіри голові районної або обласної державної адміністрації, несприйняття взагалі політики центрального Києва стосовно того чи іншого регіону», – говорить Іван Фурсенко.