Олександр Цебрій: «Я ніколи не мріяв про мерське крісло, але комусь же треба було взяти відповідальність за місто у часи кризи»

Умань — відоме місто у всій Україні та за її межами значною мірою через поховання тут лідера хасидів. Цьогоріч епідемія коронавірусу і карантин внесли свої корективи у проведення багатьох заходів. Про те, чи буде традиційне святкування єврейського Нового року восени, чому центральна влада не чує звернень громад та як може змінитись життя в місті після виборів, спілкуємося з міським головою Олександром Цебрієм.

Скажіть, чи буде цього року традиційне прибуття паломників-хасидів до Умані на святкування єврейського Нового року?

– Ми продовжуємо жити в умовах підвищеної небезпеки. Мені як міському голові головне — зберегти життя і здоров’я людей у період поширення коронавірусної інфекції, зробити все, щоб епідеміологічна ситуація в Умані не погіршувалась. З іншого боку, ми хочемо, щоб і паломники зрештою зрозуміли, чи можуть вони приїхати до Умані цього року або ні, і не витрачали дарма кошти. Тому це питаннями почали порушувати заздалегідь. Ви знаєте, що перший померлий у місті був паломником, який приїхав на церемонію одруження доньки. Він відмовлявся від госпіталізації 5 разів, і, коли його вдалося відвезти до лікарні, вже було пізно. Ми проводили спільну нараду з головним рабином, представником Офісу Президента, рабином міста, послом Ізраїлю, і чартером нам вдалося відправити інших інфікованих паломників-хасидів на лікування до Ізраїлю. Місто нам довелось закрити на карантин. Великодні дні всі уманчани проводили у режимі онлайн. Ми були вимушені перенести поминальні дні для того, щоб не поширювати коронавірусну інфекцію. Тому перед усіма вважав за потрібне почути думку уманчан про можливість відзначення Рош га-Шана з великою кількістю паломників у небезпечний період. Опитування ми проводили в мережі Facebook. 94% жителів Умані категорично проти традиційного святкування Рош га-Шана цьогоріч. Для мене як міського голови думка містян— головний показник. Тому я ініціював порушення цього питання на державному рівні. Була проведена нарада з головою Черкаської ОДА, представниками МОЗ, МЗС, Національної поліції, прикордонної служби. Після наради МЗС оприлюднило заяву, що вважає недоцільним прибуття великої кількість хасидів на традиційне святкування Рош га-Шана.

У ЗМІ є повідомлення рабинів, що планують прибути 5 тисяч паломників-хасидів. Тобто вони не дослухались до рекомендацій?

– Я теж бачив це повідомлення. Та більше, нещодавно у приймальню Уманської міської ради надійшов електронний лист, де були скріншоти з ізраїльських сайтів з інформацією, як обійти заборони. Там були оголошення про те, що якщо ви хочете відвідати Україну в період Рош га-Шана, вам треба заплатити 500 доларів за посвідку на постійне проживання або 330 доларів за тимчасову посвідку на 3 місяці. Я вважаю, що це шахрайські схеми і так не може бути. Не можна торгувати здоров’ям ні уманчан, ні паломників. Тому я офіційно звернувся до прем’єр-міністра і до представників паломників-хасидів, щоб урегулювати це питання на законодавчому рівні. На сьогодні в компетенції саме уряду ухвалити вольове правильне рішення про обмеження в’їзду на територію України паломників.

Ваші прогнози, чи дослухається уряд до думки громади?

– Ми робили, робимо і продовжимо робити все від нас залежне, щоб думка уманчан була почута і врахована. На жаль, часто уряд не дослухається до місцевого самоврядування. І я кажу не тільки про Умань, а й про міських, сільських голів, місцевих депутатів по всій країні з різних питань. Ми спілкуємося між собою, і у всіх одні і ті ж проблеми. Центр сьогодні відірваний від громад. Питання, які турбують людей на місцях, наверху нікого не хвилюють. Ми бачимо, що йде згортання децентралізації, і це дуже погано.

Можливо,«не чують» тому, що йде укрупнення районів?

– Я думаю, не чують, бо не хочуть чути. Не хочуть налагодити діалог. Спроб діалогу немає, є тільки спроби тиску: порушення кримінальних справ за бажання зробити життя в громадах кращим, а ще шантаж і маніпуляції.

Ви кажете «центр не чує», а самі ніколи не хотіли працювати у центральній владі? Можливо, у вас є амбіції стати депутатом чи міністром?

– Боронь Боже! Я ніколи не хотів працювати у центральній владі. Скажу більше, мені пропонували йти в центральну владу, обіцяли високі посади на рівні області. Я тричі відмовлявся. Та навіть і про мерське крісло ніколи не мріяв.

Але все ж таки ви мер і, наскільки я розумію, будете знову балотуватись?

– Так. Я хочу завершити ті інфраструктурні проекти, які в місті розпочаті. А мером став, бо комусь же треба було взяти відповідальність за наше містоу час кризи. 2014 року ситуація в Умані була некерована. Коли міський голова написав заяву, у сесійну залу зайшли люди в камуфляжі, незрозуміло хто, до трибуни вийшла людина, яка не була депутатом міської ради, і почала ставити на голосування питання, яких у порядку денному не було. Про регламент роботи ради взагалі не йшлося. Саме в той непростий період до мене прийшла депутатська група і запропонувала стати секретарем міської ради і виконувачем обов’язків міського голови. Я розумів, що ситуація некерована, і якщо не взяти на себе відповідальність — місто можуть розірвати. За півтора року роботи виконувачем обов’язків я зрозумів, що у мене є багато ідей, як поліпшити життя в місті, й одну за одною почав їх утілювати. Тому пішов на вибори 2015-го і йду зараз.

А чому депутати обрали саме Вас? Вони хотіли щось взамін?

– Ні, жодної особистої вигоди в них не було. Всі заступники пішли, депутати боялися і розуміли, що треба обрати того, хто зуміє взяти на себе відповідальність у кризовий період.

Які з Ваших ідей уже вдалося реалізувати?

– Нам вдалось зрушити питання медицини з мертвої точки. Ви самі знаєте, що вона не просто стояла на колінах, а лежала. В Уманській міській лікарні й у нашому поліклінічному відділенні, теперішній «первинці», взагалі не було жодного сучасного обладнання. Його ніколи не закуповували. Все фінансували за залишковим принципом і ніколи у це кошти не вкладали. Ми, по-перше, провели реформу у місті: комп’ютеризували, закупили все необхідне обладнання — і на сьогодні уманська медицина піднялася з колін. Уманська міська лікарня, разом із вісьмома медичними закладами по Черкаській області, стала опорною. Ми проводили велике реформування нашого теплокомуненерго. Встановили велику кількість котелень на альтернативному пальному. Модернізували тепломережу. Ми брали участь у міжнародних програмах із компанією «Нефко» і щодо водозабезпечення, і щодо теплозабезпечення. Зробили велику кількість доріг. Понад 220 автошляхів у місті й районі було або капітально відремонтовано, або охоплено поточним ремонтом. У комунальну власність із приватної було повернуто центральний стадіон. Ви ж знаєте, що стадіонів у нас не було. Це були непрості перемовини із його власником, але місто на безкоштовній основі повернуло стадіон у свою власність. Звісно, ще не все зроблено, що заплановано, але все попереду.

А є те, за що Вам соромно?

– Так, є те, за що соромно. Найбільше мені соромно за центральну владу, яка не виконує своїх зобов’язань і не допомагає місцевому самоврядуванню. Не тільки Олександру Цебрію, але, без перебільшення, і всім міським головам не допомагає розвивати свої громади, а тільки вставляє палиці в колеса. Хоча би повернімося до тієї самої медицини. Коли держава бере на себе зобов’язання фінансувати заробітну плату медичної галузі, але не робить цього в повному обсязі — це не нормально. Ми тільки торік 35 мільйонів гривень міських коштів спрямували на зарплати медпрацівникам. А ці гроші могли так само піти на закупівлю нового сучасного медичного обладнання чи на дороги, інфраструктуру, на все решта. Ось за дії держави мені реально соромно.

А які плани на наступну каденцію? Що збираєтесь реалізувати?

– Головне — завершити ті проекти, які ми почали і не встигли реалізувати. Я вже казав, що нам доводилось перерозподіляти кошти. Центральна влада не в повному обсязі фінансувала освітню і медичні субвенції, і ми були змушені забирати гроші з міських проектів і спрямовувати їх на зарплати лікарям і вчителям. У нас уже готова проектна документація на поквартальні котельні — кілька об’єктів ми вже зробили, решту обов’язково доробимо і повністю модернізуємо тепломережу.

В Умані є велика проблема з водозабезпеченням — водопровідні мережі зношені на 100%. Їх доводиться постійно ремонтувати: весь час лопають труби. Ми розраховуємо їх повністю замінити. І найголовніше, ми сьогодні отримуємо 80% води з Білої Церкви, зношеним водогоном 140 кілометрів до нас іде вода. Був амбітний проект побудувати ще один водогін з річки Синюха, але ми розуміємо, що держава нам на ці кошти не дасть. У нас у планах санація наявних свердловин і будівництво нових. У цьому напрямі співпрацюємо з«Нефко» на умовах співфінансування. Ми розраховуємо завдяки цьому одержати повну незалежність у водопостачанні.

А серед інфраструктурних об’єктів — церозв’язки в місті Умані. Плануємо зробити більше пішохідних зон, побудувати в центрі розв’язки так, щоб центральна частина була максимально пішохідною. Розраховуємо збільшити кількість зон відпочинку, далі вкладати кошти в розвиток медицини.

Ви йдете на вибори з новою партією «Пропозиція». Чому серед безлічі політичних сил обрали саме цю?

– Дійсно, велика кількість політичних сил — і провладних, і опозиційних —пропонували мені вступити до їхніх лав і очолити їхні списки. Але і ті, і ті представлені у владі або жраніше самі були владою, і ефекту від їхньої роботи я не побачив. «Пропозицію»я обрав з однієї простої причини — бо це партія, якій довіряю, це партія професіоналів. Її формують міські голови, голови ОТГ,лідери громадської думки — реальні лідери, а не політикани і не надто розпіарені«авторитети», які сьогодні з великим рейтингом, а завтра про них і зовсім забудуть. Це люди справи. Я цих людей особисто знаю, знаю їхню роботу та здобутки. І думаю, в команді професійних людей мені буде комфортно і ми разом зможемо досягти багато корисного для місцевого самоврядування і по всій країні, і безпосередньо в Умані.

З якою командою підете на вибори — з тими, хто зараз із вами працює, чи буде хтось новий?

– Команда — це дуже важливо, адже один у полі не воїн. Знаєте, я вважаю неправильним, коли політик чи партія не показують,із ким ідуть на вибори. Візьміть хоча б останні президентськіі парламентські вибори, коли партії-бренди навіть не анонсували, хто буде прем’єр-міністром із їхньої команди, хто буде головою Верховної Ради, хто — міністрами. І в результаті люди голосують тільки за лідера, а в його команді можуть бути які завгодно «темні коники». Насправді це введення людей в оману. У моїй команді з тих людей, які зі мною працюють упродовж останніх п’яти років, значна частина залишиться. Але команда потребує оновлення, тому зараз я відкритий для нових сил, нових людей, людей з іншим поглядом, які зможуть дати свіже бачення і зробити свій внесок у розвиток міста. Ближче до виборів ми обов’язково презентуємо весь склад команди.